Україна – країна з громадянським суспільством, засобами масової інформації та політичними інституціями, які активно нарощують власні сили та спроможність в умовах різнопланової економіки, що зростає. Населення – близько 43 мільйонів людей, які розмовляють українською та іншими мовами, представлене численними етнічними та національними спільнотами. Україна – різноманітна, багатонаціональна країна. Водночас Україна – це також країна, яка потерпає від радикалізації насильницьких груп у суспільстві, які готові агресивно нав’язувати ідентичність, що виключає багатьох людей через їх відмінності. Ці відмінності включають уявлення щодо раси та походження, політичних чи інших переконань, сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності або ж інших характеристик, які спонукають ці групи нападати на «опонентів».
Згідно з нещодавнім аналізом цієї проблеми, такі групи (чи то політичні партії, чи то інші формальні та неофіційні угруповання) кваліфікують як «екстремістські групи», оскільки вони «відкидають демократичні принципи і вдаються до сили для впливу на суспільство та політичні процеси».
Тим часом радикальні екстремістські угруповання та особи, відповідальні за насильницькі дії та напади з мотивів ненависті, користуються повною безкарністю. Частково це зумовлено спорадичною та недостатньою реакцією влади та правоохоронних органів, браком заходів із запобігання та протидії цьому насильству. У результаті такої бездіяльності, найвразливіші групи суспільства, які стали мішенню насильства з боку екстремістських груп – роми, релігійні меншини, ЛГБТ+ та інші – живуть у страху, доповненому відсутністю належного захисту з боку держави.
Втім, впливовість радикальних екстремістських сил не варто надто перебільшувати, зокрема, враховуючи їхню низьку підтримку серед населення, продемонстровану під час останніх президентських і парламентських виборів 2019 року. Однак, як зазначалося в згаданому аналізі, попри обмежений успіх, а у деяких випадках, і через небажання брати участь в офіційній політиці, радикальні екстремістські групи зосередилися на внутрішніх питаннях, таких, як побудова власного руху та «вулична політика». Ці дії проявляються в насильстві щодо інших людей, яке викликане їхніми особливостями чи переконаннями.
Незважаючи на застосування насильства проти вразливих груп, у держави та у суспільства відчувається брак розуміння того, хто ж такі ці екстремістські групи, чому їх створюють та чим вони займаються. Це ускладнює можливість реалістичної оцінки загрози, яку вони представляють, та зменшує вірогідність розробки реакції на їхню насильницьку ідеологію.
Мета цієї ініціативи – заповнити такі прогалини шляхом надання якісної звітності та аналітики про групи та осіб, які загрожують демократичному розвитку та плюралізму в Україні через їхню підтримку екстремістського насильства або ж його використання.
Методологія
На цій платформі періодично публікуватимуться досьє осіб та груп, в яких йтиметься про представників таких груп та їхні зв’язки одне з одним; випадки насильства, до якого вони причетні; їхні публічні висловлювання; джерела їхньої підтримки та ресурсів. Платформа також публікуватиме аналізи тем, які проливають світло на ідентичність, активність та ідеологію радикальних екстремістів в Україні.
Питання, яким присвячені наші дослідження та аналіз:
- Хто здійснює насильницькі дії, та як ці особи або групи пов'язані між собою? Хто є учасниками чи учасницями цих груп та як вони набирають нових? Яка їхня внутрішня ієрархія чи структура?
- За які випадки насильства ці суб’єкти несуть відповідальність, що підтверджується їхніми публічними визнаннями, або ж пов'язані з ними через сукупність дотичних даних?
- Яким чином формується публічний та приватний дискурс цих суб’єктів (згідно з доступною інформацією) та які ключові повідомлення вони поширюють публічно чи приватно?
- Які у них джерела фінансової, іншої матеріальної чи політичної підтримки, включно з тими, хто явно підтримує конкретні напади, і наскільки ці джерела життєво важливі для підтримки цих суб'єктів? Чи отримують вони фінансову чи іншу підтримку з іноземних джерел?
Джерела, які будуть використані для дослідження, включатимуть публікації та вебсайти цих суб’єктів, аналіз публікацій та комунікації в соціальних мережах, індивідуальні звіти та офіційні звіти правоохоронних органів, журналістські розслідування та повідомлення, академічну аналітику та дослідження, місцеві джерела, заяви тих, хто став мішенню їхнього насильства та тих, хто безпосередньо відстежує їхню діяльність, а також новини. За можливості ми цитуватимемо та посилатимемося безпосередньо на джерела.
Автори
Ця ініціатива була створена і впроваджується Freedom House за участі багатьох експертів/ок та авторів/ок, які працюють в Україні. Тематична аналітика та довідки були підготовлені В’ячеславом Ліхачовим, головою Групи моніторингу прав національних меншин, та Ганною Гриценко, незалежною дослідницею. Опис та аналіз символів ворожнечі підготовлений Мирославом Грінбергом.
Ми заохочуємо зворотний зв'язок від читачів, експертів, критиків та інших. Щоб зв’язатися з нами, будь ласка, скористайтеся контактною формою.
Freedom House — це неурядова організація, яка базується в США, заснована на основоположному переконанні, що свобода процвітає в демократичних країнах, де уряд підзвітний суспільству, де існує верховенство права, забезпечуються свобода вираження поглядів, об’єднання, думки, а також повага до прав жінок, меншин та історично маргіналізованих груп. В Україні Freedom House співпрацює з великою кількістю стейкхолдерів з уряду та громадянського суспільства задля досягнення цієї мети.